Елена Касьян — День непритомніє: Стих

День непритомніє, час добігає до серпня,
Літо густе і медове: пливи, наче риба.
Небо торкається серця, і ніжність нестерпна,
Наче від серця щоразу відкраєна скиба.

Я ніби досі малеча – життя нескінченне,
Тато живий і усміхнений, мама удома…
Щастя у кожній хвилині – просте і буденне –
Просто нічого, крім щастя, тобі невідомо.

Так не триватиме довго, змарнується літо,
Всохне троянда, заплетена в прути альтанки.
Там, де майбутнє холодною кригою вкрито,
В тебе завжди зостаються серпневі світанки.

Світ не чекатиме нас – полетить, понесеться,
Час захитає щосили невидимі ваги.
Все, що зостанеться – ніжність у твоєму серці –
Те, що насправді вартує твоєї уваги.

>
УжасноПлохоНеплохоХорошоОтлично! (Пока оценок нет)
Категории стихотворения "Елена Касьян — День непритомніє":
Понравилось стихотворение? Поделитесь с друзьями!
Добавить комментарий

Читать стих поэта Елена Касьян — День непритомніє на сайте НашСтих: лучшие, красивые стихотворения русских и зарубежных поэтов классиков о любви, природе, жизни, Родине для детей и взрослых.